Ми раді публікувати новини про досягнення української кіноіндустрії. Великий ажіотаж викликала звістка про нагороду Венеціанського кінофестивалю української стрічки, а також рекордні касові збори фільму "Скажене весілля", тому й інтерв'ю Юрія Горбунова "Скажене весілля" (де, до речі, головну роль зіграв наш наступний герой) знову опинилося у центрі уваги. Сьогодні ж у нас подробиці про зйомки ситкому "Будиночок на щастя" та щирі зізнання актора Назара Задніпровського.
Нагадаємо, що чекає глядачів серіалу "Будиночок на щастя".
Макс і Маша — молоде подружжя, яке переїжджає зі столиці у село Сеньківка. Там пара знайомиться з Василем і Любою — вдвічі старшими сусідами, які відразу ж беруться повчати недосвідчене у сільських питаннях подружжя. Навколо цієї історії і розгортається сюжет ситкому "Будиночок на щастя" від Нового каналу.
Головні ролі у комедії зіграли Костянтин Войтенко, Галина Безрук, Віталіна Біблів, а роль веселого та компанійського селянина Василя виконав Назар Задніпровський. Саме Назар Задніпровський ділиться з читачами порталу ХОЧУ цікавими подробицями зйомок серіалу, особливостями професії та власними акторськими амбіціями.
- Назар, розкажіть про свого героя у ситкомі "Будиночок на щастя" Василя? Чи є між вами щось спільне?
Василь — трохи ледар. Він любить фантазувати. Любить намалювати собі перспективу. Я теж помітив за собою, що коли розпочинаю щось, то мені потрібно швидко це закінчити, а не затягувати. Бо якщо відтерміную, то потім постійно перекладаю все на пізніше й на пізніше. Взагалі у мене дві крайнощі.
- Ваш герой у ситкомі вусатий. І взагалі, на екрані ви часто з’являєтеся з вусами, хоча, судячи з фото та відео, у житті їх не носите. Спеціально відпускаєте для зйомок чи це грим?
Щоб ви знали, акторам не можна запускати вуса чи бороду. Через різні ролі та різного роду грим. У комедії "Будиночок на щастя" над вусами чаклували гримери. Сергій Атрощенко, режисер-постановник ситкому, знає мене "вусатим". Ми не вперше працюємо разом, тому вирішив, що Василю вони однозначно потрібні.
- Де знімали комедію "Будиночок на щастя"? Якщо дім справжній, то де поділися господарі?
Ми знімали ситком у селі Сеньківка Бориспільського району Київської області. Продюсери домовилися там із родиною, у яких була одна більш-менш сучасна хата, а інша – старенька. У першій, за сюжетом, жили Василь (мій персонаж) і його дружина Люба. А в сусідній поселили столичних Макса і Машу, яких грають Костянтин Войтенко та Галина Безрук. Там насправді давно ніхто не жив, і я так розумію, що дім колись належав бабусі чи дідусеві власників. Під час зйомок хтось із господарів будинків обов’язково залишався, найчастіше це була мама. А її донька, зять і онучка кудись їхали.
- Траплялися якісь казуси під час зйомок? Забули текст, втекли кури з кадру…
У нас замість курей були страуси (сміється). І з ними справді було непросто. Коли в кадрі їх і непотрібно було, то вони обов’язково мусили підійти і тебе клюнути. Та це звичайна справа, з тваринами завжди так.
- Ви не вперше працюєте разом і з Костянтином Войтенком, і з Віталіною Біблів. Як цього разу пройшли зйомки за вашої спільної участі?
– Я обожнюю працювати що з Костею, що з Віталіною. Цього разу до нас приєдналася ще й Галя Безрук. Зйомки пройшли прекрасно, ми багато жартували, веселилися. До всього режисером ситкому став, як я вже казав, Сергій Атрощенко, з яким ми знайомі з 2009 року. Я вважаю його реактором гумору. Він дуже відрізняється від інших, бо є і режисером, і продюсером, і автором, і ходячою ідеєю до всього.
- У вас великий досвід роботи як у кіно, так і в театрі. Чи є театральні герої, яких би ви хотіли зіграти в кіно?
Моя давня мрія — зіграти поміщика Манілова з "Мертвих душ". Я взагалі дуже люблю Гоголівські твори, але не політичні, а сатиричні. Також, коли був молодшим, мріяв, щоб мене покликали в кіно зіграти Хлестакова з "Ревізора". А зараз я повненький і старенький (сміється), тому можу стати хіба що Добчинським або Бобчинським (персонажі комедії "Ревізор" – прим. ред.). Ще зіграв би Лебедєва в "Ідіоті" Достоєвського. Було б цікаво.
- Де вам подобається грати більше – у театрі чи в кіно? І чи відчуваєте різницю, працюючи на сцені та перед камерами?
– Особисто я не відчуваю великої різниці. І там, і там — відповідальність, потрібно слухати режисера, привносити щось від себе. Єдине, у театрі ти граєш "крупніше" і голосом. А в кіно — очима.
Для мене театр на першому місці, але коли кличуть у кіно — теж не відмовляюся. Бо це така собі можливість залишити свій слід у вічності.
- Те, що ви актор у четвертому поколінні – предмет для гордостічи, швидше, перешкода, бо доводиться грати в постійному порівнянні з іменитими родичами?
- У вас син і донька. Вже уявляли їхнє професійне майбутнє?
З одного боку, я дуже хочу, аби вони стали п’ятим акторським поколінням, і щоб були акторами саме театру імені Івана Франка. Це мрія мого серця. Але розум підказує, що не все в житті здійснюється. І найважливіше, аби мої діти були хорошими людьми!
Ось таким відвертим та інтригуючим був з нами Назар Задніпровський. Пригоди його героя дивіться у ситкомі "Будиночок на щастя" — з вівторка по четвер о 21:00 на Новому каналі!
Також читайте ексклюзивне інтерв'ю Злати Огневич для ХОЧУ.
Фото: прес-служба Нового каналу